Публикации

Адвокатами АО «ФИНЭКС» ведется активная деятельность по освещению актуальных правовых проблем в печатных средствах массовой информации. Мы всегда готовы поделиться с Вами своим взглядом на проблемные вопросы применения действующего законодательства.

Признание налоговыми органами сделок недействительными и ничтожными.

Останнім часом спостерігається дуже позитивна тенденція в суперечках між платниками податків та податківцями. Так, наприклад, суди стали значно рідше відмовляти платникам податків у отриманні податкової вигоди з формальних причин. Тепер такі обставини, як окремі порушення в оформленні документів, підписання їх уповноваженими на те особами, відсутність платіжних доручень і товарних накладних не розглядаються в якості підстав для відмови у задоволеніпозовних вимог платника податків.

Крім того, суди все частіше звертають увагу податківців на необхідність виключення формального підходу при перевірці платників податків, притягнення їх до відповідальності та донарахування податкових зобов’язань. З іншого боку необачність самого платника податків та неналежна перевірка ним своїх контрагентів як і раніше можуть спричинити несприятливі податкові наслідки.

Слід звернути увагу на той факт, що до прийняття ПКУ податківці різними шляхами намагалися використати такий цивільно-правовий механізм, як нікчемність чи недійсність договору: не визнавали валові витрати платника податків, заявляли позови про стягнення у дохід держави отриманого за нібито нікчемними договорами, або ж зверталися до суду з позовами про визнання договорів недійсними. ПКУ наділив податківців новим юридичним інструментом – ч. 2 п. 140.2, відповідно до якої у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку – продавець та платник податку – покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Також, часте застосування податківцями поняття фіктивного правочину і безтоварної операції не є ототожнюють одне одного, однак з точки зору практики обґрунтування фіктивності (а це робити податківцям доведеться саме у суді) досить ймовірно, що та аргументація, яку податківці раніше застосовували, обґрунтовуючи так звану безтоварність операцій, залишиться, але застосовуватиметься тепер для обґрунтування фіктивності правочинів. Хоча би тому, що саме фіктивні правочини, а не безтоварні операції прямо вказані у ПКУ як такі, що мають негативні наслідки для платників податку. За наявності певного набору обґрунтувань для визнання договору фіктивним, логічніше робити саме це, однак податківці під час скоалання актів перевірки зосереджуються  саме на безтоварності операції.

Судова практика, що вже склалася, стосовно обґрунтування безтоварності операцій знайшла своє відображення у Довідці ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм законодавства.

Так, безтоварність операції для ВАСУ означає відсутність її реального характеру.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

ВАСУ чітко вказав у Довідці ознаки відсутності реального характеру операції, а саме:

– неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

– відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

– облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

– здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Оглянемо зазначену позицію на прикладі  ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.11.11 по справі № 0670/5682/11.

Об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - ОДПІ) здійснено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток ТОВ "А" (далі-Товариство), податкової звітності з податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт, згідно якого Товариством було занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на 899 грн. 00 коп., в результаті завищення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 541180 грн. та доходів від продажу товарів (робіт, послуг) на 537584 грн.

Підставами для такого висновку ОДПІ зазначило відсутність документального підтвердження фактів поставки та оприбуткування товарів від ТОВ "Б", відсутність оформлених довіреностей на придбання товарів, доручення на отримання товарів, товарно-транспортних накладних на перевезення товарів. ОДПІ вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством та ТОВ "Б" є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Факт порушення вимог законодавства в частині формування податкових зобов'язань відповідач пов'язує з тим, що вони сформовані, на його думку, на підставі нікчемних правочинів.

На підставі акту ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким Товариству збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 899,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Судом встановлено, що між Товариством (замовник) та ТОВ "Б" (постачальник) було укладено договір на поставку запчастин та обладнання, відповідно до умов якого кількість, асортимент, ціна та вартість товару має бути підтверджена рахунком-фактурою для здійснення покупцем оплати за товар та накладною на поставку товару, доставка товару проводиться автотранспортом постачальника. Згідно з умовами договору доставка здійснювалася за рахунок Замовника.

Для вирішення питання доставки товару Товариством було укладено договір про надання автотранспортних послуг з ПП ОСОБА_6 (виконавець) на загальну суму 8820,00 грн. На виконання умов цього договору позивачем надано акт приймання-здачі робіт (наданих послуг) про те, що Виконавець надав транспортні послуги у повному обсязі.

В ході судового розгляду з'ясовано, що Товариством для перевірки було надало податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ "Б", на поставку запчастин на загальну суму 649415,50 грн., у тому числі ПДВ - 108235,92 грн., який включено до складу податкового кредиту звітного періоду. Перелік податкових накладних наведений в акті перевірки, тобто факт їх наявності не заперечується відповідачем. Ним також визнається, що розрахунки між наведеними суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, в підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень, реквізити яких також зазначені в акті перевірки. Заборгованість за придбаний товар за розрахунками з ТОВ "Б" відсутня.

Таким чином, факт придбання позивачем продукції у ТОВ "Б" підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

При розгляді справи, також, встановлено, що придбані Товариством у ТОВ "Б"  запчастини в подальшому були реалізовані на підставі договору з ТОВ «Д». Розрахунки з Товариством були проведені у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Щодо визнання договору між позивачем і ТОВ "Б" нікчемним, то суд, надавши відповідну правову оцінку представленим доводам, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього.

При тому, суд правильно зазначив, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угоди між ТОВ "А" і ТОВ "Б" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається ОДПІ, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Такі ж обставини встановлені і при розгляді справи, на що послався суд першої інстанції.

Щодо відсутності довіреностей на отримання від ТОВ "Б" товарно-матеріальних цінностей, то посилання ОДПІ на це не може доводити законність здійснених донарахувань, оскільки такі довіреності при отриманні товарно-матеріальних цінностей залишаються у постачальника, а відтак висновок контролюючого органу стосовно того, що відсутність відповідних довіреностей у позивача свідчить про фіктивність здійснених господарських операцій є юридично безпідставним.

Таким чином, апеляційну скаргу Об'єднаної державної податкової інспекції було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без зміни.

Хочемо порадити платникам податків вчиняти усі можливі дії, вживати усіх можливих заходів, щоб обґрунтування ознак нікчемності і безтоварності договорів, укладених ними, не виглядало переконливим у поясненнях податківців.

 

Мисюренко Елизавета,

юрист налогового департамента

АО "ФИНЭКС", 20.06.2012 г.