Публикации

Адвокатами АО «ФИНЭКС» ведется активная деятельность по освещению актуальных правовых проблем в печатных средствах массовой информации. Мы всегда готовы поделиться с Вами своим взглядом на проблемные вопросы применения действующего законодательства.

Интеллектуальная собственность обязывает. Мировые тенденции в сфере франчайзинга

Поки український ринок франчайзингу святкував спочатку затвердження Порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії (сумнівне досягнення), а потім – скасування вимоги про державну реєстрацію таких договорів в межах дерегуляції (досягнення безсумнівне), за океаном відбувалися процеси, які виправдано одержали в новинах позначення “Breaking News”. Але про все в свою чергу.

Незважаючи на відсутність у вітчизняному законодавстві прямого регулювання франчайзингових відносин, Цивільний та Господарський кодекси України містять положення про комерційну концесію. Для зручності автор уникне теоретичного дослідження цих понять (вже зробленого численними фахівцями) та об’єднає їх у цій статті під спільною назвою – франчайзинг.

Як відомо, за франчайзинговим договором власник об'єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду та ділової репутації платно надає іншій особі право користування вказаними скарбами з метою виготовлення та (або) продажу користувачем певного виду товару та (або) надання ним послуг відповідно до переліку чітких вимог такого власника.

Переваги для власника бренду (франчайзера) очевидні – розширення ринку збуту та впізнаваності бренду за рахунок іншої особи з одночасним одержанням за це винагороди. В свою чергу користувач (франчайзі) одержує привабливу можливість працювати, не відволікаючись на розвиток бренду та відточування технологій, оскільки все це за нього зроблено власником франшизи.

Франчайзингова модель ведення бізнесу успішно використовується у світі значною кількістю власників всесвітньо відомих брендів (McDonalds, Subway, KFC, Columbia та ін.). Український бізнес, в особливості ресторанний, також нерідко працює за франчайзинговою моделлю. І хоча глобальні ресторанні бренди зазвичай не поспішають видавати франшизи українським франчайзі (наприклад, McDonalds працює в Україні через власну юридичну особу), переговори з тими чи іншими потенційними франчайзерами періодично ведуться. Тим цікавішою є нещодавня подія, що сколихнула франчайзерів Сполучених Штатів Америки і не тільки.

В кінці серпня цього року Національне управління з трудових відносин США (НУТВ – впливове в своїй сфері федеральне агентство) у довгоочікуваному рішенні в одній із справ дійшла до висновку, що в сучасній економіці необхідно переглянути поняття так званого сумісного роботодавця (joint employer, co-employer) – поняття, що описує контроль в тій чи іншій мірі за працівником двома або більше роботодавцями. Минула доктрина існувала в незмінному стані з часів Рональда Рейгана та передбачала, що особа є сумісним роботодавцем щодо працівників своїх франчайзі та підрядників, якщо вона здійснює прямий та безпосередній вплив на умови праці працівників таких контрагентів. Нова ж доктрина передбачає, що і непрямого контролю достатньо. Тобто, якщо франчайзер висуває до франчайзі умову про використання працівниками останнього під час роботи певного програмного забезпечення, або має право контролювати інші умови праці (незалежно від того, чи таке право використовується), то франчайзер є сумісним роботодавцем.

Чому саме це настільки важливо для сфери франчайзингу? А тому що у Сполучених Штатах Америки профспілки, відстоюючи права працівників, та окремі працівники під час порушення їх трудових прав можуть звертатися не лише до франчайзі, але й до власника бренду, тобто до франчайзера. Відтак, франчайзер стає майже автоматично в певній мірі відповідальним за порушення трудових прав працівників франчайзі. Ситуація дуже цікава, враховуючи, що на розгляді різних органів наразі перебувають окремі справи про відповідальність власників бренду за порушення трудових прав працівників, за яких вони ніколи не вважали себе відповідальними. Зокрема на інтернет сайті НУТВ є дані про більш ніж 150 кейсів стосовно самої лише компанії McDonalds.

Прийняте рішення викликало негайне обурення серед окремих представників великого бізнесу. Озброївшись ще середньовічною тезою про те, що «васал мого васалу – не мій васал», компанії обіцяють звернутися до суду з метою скасування спірне рішення НУТВ. Одночасно до Конгресу США вже внесено законопроект, направлений на нейтралізацію рішення, виходячи з того, що: «Новий стандарт сумісного роботодавця зробить великі підприємства більше, а середній клас менше, оскільки великі компанії перестануть бути зацікавленими у наданні франшиз для малого бізнесу» (прес-реліз). Автор пропонує помітити, що така аргументація базується не на правовій природі відповідальності франчайзера, а лише на його бажанні чи небажанні приймати таку відповідальність.

З іншого боку прибічників вказаного рішення НУТВ не менше, ніж противників. Саме НУТВ пояснює свою безапеляційність так: «Завданням трудового права не є гарантування можливості роботодавця уникати відповідальності перед працівниками, залишаючи при цьому за собою контроль над робочим процесом».

Цілком зрозуміло, що це не кінець історії, але нас цікавлять не політичні баталії, а питання слушності підходу НУВТ та його вплив на франчайзинг у світі.

Чи повинен франчайзер бути в тій чи іншій мірі відповідальний за дотримання трудових прав працівника франчайзі? Звичайно, йдеться про відповідальність лише за дії франчайзера, які безпосередньо чи опосередковано вплинули на положення працівника, а не порушення прав працівника саме франчайзі. Перш ніж відповісти на це питання, необхідно поставити низку інших та відповісти на них.

Чи впливає франчайзор на трудовий розпорядок працівників франчайзі? Франчайзер зацікавлений у тому, щоб цінність та впізнаваність його бренду зростала за допомогою франчайзі, а адміністрування не надто обтяжувалось. Для цього у більшості випадків франчайзер обирає шлях глобальної уніфікації робочого процесу – це надає змогу досягти того, що товари та послуги, сервіс у закладах тощо є однаково якісними у кожного з франчайзі. З цією метою франчайзори часто передбачають у договорі дуже детальні умови використання бренду та організації робочого процесу франчайзі (наприклад, часи роботи закладу харчування). Якщо виходити з того, що умови, висунуті до франчайзі, можуть в значній мірі визначати вимоги, які франчайзі висуває до своїх працівників, то можна зробити висновок, що франчайзор має вплив на трудовий розпорядок працівників франчайзі.

Чи передбачені законодавством аналоги вказаного роду відповідальності? Так, передбачені саме в сфері регулювання франчайзингу (в тому числі, в Україні). Так, франчайзер субсидіарно відповідає за якість товарів, послуг та робіт франчайзі. Якщо ж франчайзі є виробником товарів за технологією франчайзера, то такий франчайзер несе вже солідарну відповідальність за вимогами до франчайзі (ст. 1123 Цивільного кодексу України). З огляду на те, що законодавець покладає на франчайзера відповідальність за якість продукту, що випускається під його брендом, то ідея про відповідальність за якість дотримання прав осіб, що працюють під тим самим брендом, виглядає не зовсім позбавленою логіки.

Чи є важелі, які можуть змусити франчайзерів добровільно взяти на себе частину відповідальності за дотримання трудових прав працівників франчайзі? На думку автора, такий важіль є як мінімум один – репутація. Багато хто досі пам’ятає скандал кількарічної давнини навколо порушення трудових прав працівників заводів китайської компанії Foxconn, яка є підрядником компанії Apple у виготовлені телефонів та планшетів. Незважаючи на те, що Foxconn не є франчайзі Apple та працює під власним брендом, тиск на репутацію Apple (з приводу заохочення порушень трудового права їх підрядником) був настільки серйозним, що голова Apple ініціював перевірку потужностей контрагента, на якій був присутній особисто. Ми живемо у глобальному світі, в якому власники бренду готові брати на себе додаткову відповідальність для запобігання завдання шкоди репутації. Враховуючи, що репутація є одним з об’єктів договору франчайзингу, франчайзери як ніхто інший у бізнесі зацікавлені її не заплямовувати.

Очевидно, що зазначене рішення НУТВ США не матиме негайних наслідків для ринку України. Проте варто сказати, що європейські ЗМІ досить широко освітили це рішення в новинах. Враховуючи ліберальне ставлення європейських органів до деяких трудових питань, то є можливість, що в Європі приділять додаткову увагу сфері франчайзингу. Якщо ж рішення у США не буде скасоване, то через деякий час можна очікувати, що у договорах із американськими франчайзерами з’являться положення про обов’язок франчайзі дотримуватися всіх вимог закону щодо трудових прав працівників. Із відповідними санкціями у випадку порушення.