Конференции

Интернет – конференции это возможность не выходя из офиса задать вопрос и получить квалифицированный ответ на обсуждаемую тему.

 

16 февраля 2015 года с 9:00 до 12:00 на сайте компании Адвокатского объединения «ФИНЭКС» пройдет интернет-конференцияна тему: «Последние изменения в трудовом законодательстве и зарплатных налогах: НДФЛ, ЕСВ, военный сбор».

С 1 января в Украине вступили в силу законы о налоговой реформе. Масштабные изменения затронули буквально все взимаемые налоги и сборы, а также нормы их администрирования. Но проблемы стыковки правил обложения ЕСВ, НДФЛ и военного сбора не просто остаются актуальными, но и продолжают стремительно набирать обороты.

Каждое работающее предприятие выплачивает своим работникам зарплату. При этом ее налогообложение имеет свои особенности. 
Зарплата работников является объектом для удержания ЕСВ, НДФЛ и военного сбора. 

Так как мы хотим рассмотреть данные изменения в рамках именно оплаты труда потому мы считаем, что не стоит оставлять без внимания и изменения в законодательстве о труде.

Конференцию проводит юрист налогового департамента Сиротюк Александр Владимирович.

Формат конференции «вопрос – ответ». Вы можете задать интересующие Вас вопросы на указанную тему и получить на него квалифицированный ответ от юриста нашей компании. Все вопросы и ответы будут размещены на сайте объединения в течении дня проведения конференции.

Вопросы на указанную тему Вы можете направлять заранее, заполнив форму на этой странице или направить на электронный адрес: fineks2@gmail.com, fineks2@mail.ru

 

Задать вопрос

Отправить

Вопрос:

6. Физическое лицо-предприниматель на едином налоге платит или не платит военный сбор?

Ответ:

Вопрос спорный, но по нашему мнению нет – плательщик единого налога (далее - ЕН) не  обязан платить военный сбор с доходов, полученных от осуществления предпринимательской деятельности.

ФЛП-плательщик ЕН может быть плательщиком военного сбора в случае получения пассивных доходов в виде процентов, дивидендов, роялти, страховые выплаты и возмещения, а также доходов, полученных от продажи движимого и недвижимого имущества, принадлежащего на праве собственности физическому лицу и используется в его хозяйственной деятельности (пп. 1 п. 292.1 Налогового кодекса, далее - НК)

            ФЛП-плательщик ЕН имеющий наемных лиц или выплачивающий вознаграждения по гражданско-правовым договорам физическим лицам-непредпринимателям обязан удержать военный сбор с доходов, выплачиваемых таким физическим лицам, и уплатить сбор в бюджет.

Наше мнение о том, что  ФЛП-плательщик единого налога (далее - ЕН) не обязан платить военный сбор со своих доходов подтверждается следующим.

Для каждого налога или сбора устанавливаются обязательные 8 элементов фискального платежа, без наличия которых  налог или сбор не могут взиматься, что обозначено в ст. 7 НК:

«Стаття 7. Загальні засади встановлення податків і зборів

7.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

7.1.1. платники податку;

7.1.2. об'єкт оподаткування;

7.1.3. база оподаткування;

7.1.4. ставка податку;

7.1.5. порядок обчислення податку;

7.1.6. податковий період;

7.1.7. строк та порядок сплати податку;

7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

…»

В п. 16 прим. 1 подр. 10 р. XX НК законодатель привел элементы военного сбора таким образом:

«161. Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

…»

Отсюда мы видим, что плательщик и объект налогообложения военного сбора и НДФЛ совпадают их определения приведены в ст. 162, 163 НК:

«Стаття 162. Платники податку

162.1. Платниками податку є:

162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

162.1.3. податковий агент.

Стаття 163. Об'єкт оподаткування

163.1. Об'єктом оподаткування резидента є:

163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

163.2. Об'єктом оподаткування нерезидента є:

163.2.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

163.2.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).»

Однако, тут есть первое «но», для целей раздела 4 НК «НДФЛ» под плательщиком НДФЛ понимается лицо, которое обвязано уплачивать НДФЛ что следует из пп. 14.1.166 НК:

«14.1.166.податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний дохід для цілей розділу IV цього Кодексу - податок на доходи фізичних осіб, платник податку на доходи фізичних осіб, оподаткування податком на доходи фізичних осіб, дохід фізичної особи, який підлягає оподаткуванню»

ФЛП-плательщики ЕН не являются плательщиками НДФЛ со своих доходов, так как их доходы освобождены от налогообложения НДФЛ, и эти же доходы являются объектом налогообложения ЕН, а не НДФЛ, о чем свидетельствует пп. 2 п. 297.1 НК:

«Стаття 297. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку

297.1. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою

Касательно «базы налогообложения военного сбора». По этому поводу очень скупо сказано:

«1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.»

Тость, что такое база налогообложения для военного сбора законодатель упустил, он лишь предложил высчитывать налог по ставке 1,5 % от объекта налогообложения (месячного или годового дохода.).

Однако считаем, что тут допущена логическая ошибка так как:

- во-первых, ставка всегда высчитывается из базы налогообложения, а не из объекта налогообложения, что указано в ст. 25 НК:

«Стаття 25. Ставка податку

25.1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування

            - во-вторых, не указал, что нужно считать базой налогообложения для военного сбора, базой налогообложение считается физическое выражение (например, в объеме, площади) или стоимостное (денежное) выражение объекта налогообложения, о чем свидетельствует ст. 23 НК:  

«Стаття 23. База оподаткування

23.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

23.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.

23.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може утворюватикілька баз оподаткування для різних податків.

23.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або іншахарактеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.»

Если рассуждать более смело, то можно придти к выводу, что база налогообложения для военного сбора вообще не определена, и потому на плательщика вообще не может быть возложена обязанность по уплате этого сбора.

Однако, исходя из п. 16 прим. 1 подр. 10 р. XX НК мы видим, что законодатель для простоты администрирования военного сбора применяет те же правила взимания, что и для НДФЛ, закрепленные в разделе 4 НК. Отсюда следует, что база налогообложения военным сбором и НДФЛ также должны совпадать.

База налогообложения, в том числе и для лиц ведущих предпринимательскую деятельность, описана в ст.164 НК:

«Стаття 164. База оподаткування

164.1. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

164.1.3. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

…»

Также, в п. 164.2 предоставлен перечень доходов, которые входят общий месячный или годовой доход, но к этому перечню не относятся  доходы предпринимателей, которые определены в абз. 4 п. 164.1., 164.1.3 ни доходы полученные предпринимателями на единой системе налогообложения.

Как видим, базой налогообложения для НДФЛ является разница между доходами и расходами физических лиц предпринимателей на общей системе налогообложения, которая определяется   по правилам ст. 177:

«Стаття 177. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування

177.2. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

177.9. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем, який обрав іншу систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом

Таким образом:базой налогообложения военным сбором для ФЛП на общей систем и самозанятых лиц является разница между доходами и расходами (п. 177.2, 178.3 НК).В то время как доходы ФЛП на ЕН не являются базой налогообложения и объектом налогообложения военным сбором в соответствии с п. 164.1, 177.2, 177.9 НК.

В таких, ситуация стоит также учитывать требования п. 4.1.4 НК, который также стоит на стороне плетельщика налогов:

«Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України

4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

4.1.4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

…»

Вопрос:

5. Подскажите, пожалуйста, при оформлении работника на предприятии обязательно ли оформлять трудовой договор или достаточно приказа о приеме на работу? И как и в какие сроки нужно уведомлять налоговую о принятии сотрудников на работу?

Ответ:

Частью 3 ст. 24 Кодекса законов о труде Украины (далее -КЗоТ) предусмотрено:

«Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.»

Таким образом, из приведенной нормы следует, что:

- как и ранее оформить трудовые отношения с работником можно приказом или распоряжением собственником или уполномоченным им органом;

- уведомлять о приеме на работу налоговый орган необходимо, однако, порядок уведомления, форма уведомления и сроки его предоставления на данный момент не утверждены Кабмином, отсюда можно сделать вывод, что при отсутствии возможности выполнить возложенные на работодателя обязанности последний освобождается от их выполнения.  В тоже время у налоговых органов есть свое мнение, оно изложено в письме ГФСУ от 29.01.15 г. № 2627/7/99-99-17-03-01-17, которое,отчасти,подтверждает эту точку зрения, ниже приведен его текст:

«ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 29.01.2015 р. N 2627/7/99-99-17-03-01-17

ГУ ДФС в областях та м. Києві
Міжрегіональному ГУ ДФС - ЦО з обслуговування великих платників

 

Про організацію роботи

Державна фіскальна служба України повідомляє, що з 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таблиця 5 додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року N 454, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 року за N 1628/24160 (далі - Порядок), призначена для реєстрації застрахованих осіб у реєстрі застрахованих осіб та враховуючи, що таблиця 5 подається страхувальником, якщо протягом звітного періоду було, зокрема:

укладено або розірвано трудовий договір (цивільно-правовий договір, крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) із застрахованою особою.

Оскільки на сьогодні відсутній порядок повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, заповнення таблиці 5 додатка 4 до Порядку, до прийняття відповідного порядку, вважається "повідомленням", яке подається у складі обов'язкової звітності за календарний місяць до територіальних органів фіскальної служби за основним місцем обліку платника з зазначенням трудових відносин з прийнятими працівниками.

При цьому окремо при кожному прийнятті працівника на роботу, титульний аркуш з таблицею 5 додатка 4 до Порядку не подається.

Разом з тим повідомляємо, що Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за січень 2015 року подається відповідно до Порядку.

Строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску - не пізніше 20 лютого.

З метою зняття соціальної напруги серед платників єдиного внеску зобов'язуємо забезпечити відповідний рівень організації роботи в цьому напрямі та викладену інформацію довести до територіальних органів ДФС та платників єдиного внеску.

…»

Из приведенного письма следует, что до утверждения Порядка КМУ (о котором идет речь в ст. 24 КЗоТ), обязанность работодателя по уведомлению органов ГФС о приеме новых сотрудников будет считаться выполненной, если информация о приеме новых сотрудниках будет отражена втаблице 5 к Отчету о суммах начисленной заработной платы (дохода, денежного обеспечения, помощи, компенсации) застрахованных лиц и суммах начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденному приказом Миндоходов от 09.09.13 № 454, который предоставляется в течении 20 дней, следующий за отчетным периодом.

Вопрос:

4. Работник уволился 02.01.2015г., соответственно зарплата ему была начислена за 1 день и зарплата составила сумму меньше минимальной. Как начислять и удерживать ЕСВ в таком случае? И как отразить это в отчете по ЕСВ?

Ответ:

В предпоследнем и последнем абзацах ч. 5 ст. 8 Закона от 08.07.10 г. № 2464-VI «О ЕСВ» (далее – Закон № 2464), которыми предусмотрено:

«У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток* розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.»

* - «добуток» - с укр. результат умножения.

То есть, база налогообложения по ЕСВ для работодателя, который начисляет ЕСВ по ставке, предусмотренной классностью профессионального риска, на сумму зарплаты работника, не может быть ниже суммы минимальной зарплаты, кроме случаев, когда выплата осуществляется на основании гражданско-правового договора, а также совместителям.

Это значит, если работник отработал 1 рабочий день в месяце, в связи с чем претендует на зарплату ниже минимальной, то базой для начисления по ЕСВ будет не фактически начисленная зарплата, а 1218 грн, в то время как база для удержания является фактически начисленная зарплата.

Относительно отчетности начисление ЕСВ и удержание указывается следующим образом:

В строке 2.1.1 указываем всю сумму фактически начисленной работникам зарплаты за отчетный период - ФОТ (сюда войдут все зарплаты и ниже и выше минимальной)

В строке 3.1.1 указываем ту сумму ЕСВ которая подлежит начислению на зарплату (ФОТ указанный в 2.1.1), но сумма ЕСВ указывается с оглядкой на предпоследний и последние абзацы ч. 5 ст. 8 Закона № 2464. Вот тут нужно будет вписать суммы ЕСВ начисленные на зарплаты работников, с учетом того, что база для начисления НДФЛ не может быть ниже 1218 грн. 

В столбце 16 («Сумма начисленной зарплаты») таблицы 6 следует указать фактически начисленную зарплату, например, если работник работает на 0,5 ставки составкой1218 грн, указывается 609 грн, в столбце 18 («Сумма удержанного ЕСВ») таблицы  6 указываем удержание (для работников по общему правило удержание составляет 3,6 %) из начисленной зарплаты, то есть из 609 грн, а не с 1218 грн (ч. 7 ст. 8 Закон № 2464).

Вопрос:

3. Работник, работающий на полставки, в январе 2015 г. отработал неполный месяц т.к. предприятие до 12.01.15 не работало и зарплата этим людям была начислена ниже минимальной. Начисления на зарплату по ЕСВ мы сделали с 1218 грн., а удержания из фактически начисленной зарплаты. В ГНИ в Бабушкинском районе меня проконсультировали, что мы должны были и удержания произвести из 1218 грн. Правомерно ли это? И как мне теперь сдать отчет по ЕСВ, ведь форма отчета не предусматривает нашу ситуацию????

Ответ:

Налоговый орган в данной ситуации не прав, а о правильности Ваших суждений свидетельствуют ч. 7 ст. 8 Закона от 08.07.10 г. № 2464-VI «О ЕСВ» (далее – Закон № 2464), данная норма говорит следующее:

«Стаття 8. Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

7.Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.»

Итак в указанной статье сказано, что для плательщиков указанных в п. 2, 6 - 8 ч. 1 ст. 4 Закона № 2464 ставка составляет 3,6 % от базы определенной по п. 1 ч. 1 ст. 7 Закона № 2464. Итак:

- во-первых, нужно понимать: относятся ли наемные работники к плательщикам указанным в п. 2, 6 - 8 ч. 1 ст. 4 Закона № 2464? – да относятся о чем свидетельствует п. 2 ч. 1 ст. 4 указанного Закона:

«Стаття 4.Платники єдиного внеску

1.Платниками єдиного внеску є:

2)працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:

·         на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзацах другому та восьмому пункту 1 цієї частини;

·         у фізичних осіб - підприємцівна умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;

·         у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту); …»

- во-вторых, что есть база определенная, по п. 1 ч. 1 ст. 7 Закона № 2464, для этого обратимся к указанной норме:

«Стаття 7. Базанарахування єдиного внеску

1.Єдиний внесок нараховується:

1)для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; …»

            Вывод: в том случае, когда ЕСВ удерживает работодателем у работника-плательщика ЕСВ, для него действуют правила удержания предусмотренное ч. 7 ст. 8 Закона № 2464, которое говорит, что 3,6 % высчитываются исходя из зарплаты, которая была ему начислена. Как известно, зарплата начисляется за фактически отработанное время. И потому зарплата может быть начислена работнику ниже минимальной, если  по каким-то причинам он отработал меньше положенного, например, был принят в последний день месяца на работу.

То, о чем говорят  представители налогового органа (начисление ЕСВ на базу, которая не должна быть ниже минимальной зарплаты) указано в предпоследнем и последнем абзацах ч. 5 ст. 8 Закона от 08.07.10 г. № 2464-VI «О ЕСВ» (далее – Закон № 2464), которыми предусмотрено:

«У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток* розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.»

* - «добуток» - с укр. результат умножения.

Обратите внимание:эта норма выписана для работодателей, о чем свидетельствует непосредственно абзац 1 ч. 5 ст. 8 Закона № 2464:

 «5. Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності:

… (далее по тексту классы профриска) …»

В п. 1 ч. 1 ст. 4 Закона № 2464 определен следующий перечень плательщиков:

«Стаття 4.Платники єдиного внеску

1. Платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

·         підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

·         фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осібна умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

·         фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору(контракту);

·         дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій(у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

·         дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

·         підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини;

·         інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції(у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);…»

То есть, база налогообложения по ЕСВ для работодателя, который начисляет ЕСВ по ставке, предусмотренной классностью профессионального риска, на сумму зарплаты работника, не может быть ниже суммы минимальной зарплаты, кроме случаев, когда выплата осуществляется на основании гражданско-правового договора, а также совместителям (смотрите 1 вопрос).

Таким образом, базой для удержания ЕСВ является фактически выплаченная зарплаты (без всяких оговорок), базой для начисления ЕСВ является также фактически выплаченная зарплата, но не ниже минимальной зарплаты. 

Вопрос:

2. Производить ли доначисление взносов, если работник работал неполный месяц по причине отпуска, увольнения , приема на работу с середины месяца и его з/плата оказалась ниже минимальной?

Ответ:

Опять же, предпоследний и последние абзацы ч. 5 ст. 8 Закона № 2464 предусматривает, что база налогообложения для ЕСВ не может быть ниже суммы минимальной зарплаты, кроме случаев, когда выплата осуществляется на основании гражданско-правового договора, а также совместителям других исключений в данной норме нет. Потому база для начисления ЕСВ не может быть ниже минимальной зарплаты, кроме указанных случаев.

Вопрос:

1. Как в отчете по ЕСВ отразить доплату взносов от ФОТ до минимальной з/платы?

Ответ:

В отчете (форма № Д4, которого установлена порядком, утвержденным приказом Миндоходов от 09.09.13 г. № 454), не предусмотрено отражение доплат по взносам, база налогообложения которых не может быть ниже минимальной заработной платы.

По этому вопросу наше мнение следующее. Предлагаем разобраться на условном примере: отражения суммы начисленной зарплаты.

В строке 2.1.1 указываем всю сумму фактически начисленной работникам зарплаты за отчетный период - ФОТ  (сюда войдут все зарплаты и ниже и выше минимальной)

В строке 3.1.1 указываем ту сумму ЕСВ которая подлежит начислению на зарплату (ФОТ указанный в 2.1.1), но сумма ЕСВ указывается с оглядкой на предпоследний и последние абзацы ч. 5 ст. 8 Закона от 08.07.10 г. № 2464-VI «О ЕСВ» (далее – Закон № 2464), которыми предусмотрено:

«У разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток* розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставки єдиного внеску, встановлені цією частиною, застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.»

* - «добуток» - с укр. результат умножения.

С указанных норм следует, что база налогообложения для ЕСВ не может быть ниже суммы минимальной зарплаты, кроме случаев, когда выплата осуществляется на основании гражданско-правового договора а также совместителям (не путать с работниками, которые работают по совмещению).

Возвращаемся к строке 3.1.1 отчета и вписываем туда сумму ЕСВ, с учетом того, что если работник получил зарплату ниже минимальной (например, работник работает неполный рабочий день (4 часа в день – 0,5 ставки) к начислению у него 609 грн), сумма ЕСВ будет рассчитываться не как произведения ставки ЕСВ (например, класс профриска  23, ставка 37,26 %): 609 грн * 37,26 %, а как произведение минимальной зарплаты 1218 грн * 37,26 %, и сумма ЕСВ составит 441,77 грн.

Таким образом, если на предприятии работает 2 человека, у обоих ставка 1218 грн, однако один работает полный рабочий день получает полную ставку – 1218 грн, а второй работает не полный рабочий день (4 часа в день) и получает 0,5 ставки – 609 грн то заполнение отчета будет иметь следующий вид:

- В строке 2.1.1 будет отражен ФОТ 1827 грн (1218 грн 609 грн)

- в строке 3.1.1 будет отражен ЕСВ к начислению 883,54 грн (441,77 грн * 2).

Относительно работника работающего на 0,5 ставки нужно добавить следующее. В столбце 16 («Сумма начисленной зарплаты») таблицы 6 следует указать фактически начисленную зарплату, то есть по работнику, который работает на 0,5 ставки указываем 609 грн, в столбце 18 («Сумма удержанного ЕСВ») таблицы  6 указываем удержание (для работников по общему правило удержание составляет 3,6 %) из начисленной зарплаты, то есть из 609 грн а не с 1218 грн (ч. 7 ст. 8 Закон № 2464).